Авл Манлій Вульсон (консул 178 року до н. е.)
| Авл Манлій Вульсон лат. Aulus Manlius Vulso | ||
| ||
|---|---|---|
| 194—192 до н. е. | ||
| ||
| 189 до н. е. | ||
| ||
| 178 до н. е. | ||
| ||
| 177 до н. е. | ||
| Народження: |
221 до н. е.[1] Стародавній Рим | |
| Смерть: |
2 століття до н. е. невідомо | |
| Країна: | Стародавній Рим | |
| Рід: | Манлії | |
| Батько: | Гней Манлій Вульсон | |
| Мати: | невідомо | |
Авл Манлій Вульсон (лат. Aulus Manlius Vulso; III—II століття до н. е.) — римський полководець і політичний діяч з патриціанського роду Манліїв, консул 178 року до н. е.
Авл Манлій належав до одного з найзнатніших патриціанських родів Риму, представники якого регулярно отримували консульство, починаючи з 480 року до н. е. Історики припускають, що і номен Manlius з нехарактерним для латинської мови буквосполученням nl, і перші його носії могли бути етруського походження. Когномен Вульсон (Vulso) або Вольсон (Volso), найбільш ранній з тих, що використовували Манлії, може бути пов'язаний з назвою етруського міста Вольсінії (Volsinii)[2].
Згідно з консульськими фастами, у батька Авла Манлія був той же преномен — Гней; діда звали Луцій[3]. Німецький антикознавець Фрідріх Мюнцер припустив, що дід Авла — це Луцій Манлій Вульсон Лонг, консул 256 і 250 років до н. е., який командував в Африці разом з Марком Атілієм Регулом під час Першої Пунічної війни. У джерелах згадуються двоє його синів, Луцій (претор 218 року) та Публій[de] (претор 210 року), але міг бути й третій, Гней-старший, який помер рано (можливо, він загинув в одній з сутичок Другої Пунічної війни). Таким чином, старшими братами Авла були Луцій, претор в 197 році до н. е., і Гней, консул 189 року до н. е.[4]
У 194—192 роках до н. е. Авл Манлій був одним з тріумвірів, які займалися організацією нових римських колоній у Південній Італії. Його колегами були Луцій Апусцій Фуллон і Квінт Елій Туберон[5]. У 189 році до н. е., під час консульства брата, Вульсон був обраний претором-суффектом замість загиблого на війні з лігурами Луція Бебія Діва[de][6]. У наступні роки його кар'єра уповільнилася: тільки у 179 році до н. е. Вульсон переміг на консульських виборах на наступний рік. Тут вирішальну роль могла зіграти підтримка його родича Луція Манлія Ацидіна Фульвіана, одного з чинних консулів; рідний брат і колега останнього Квінт Фульвій Флакк проводив ці вибори[7].
Колегою Авла Манлія став плебей Марк Юній Брут[8]. Провінцією Вульсону була призначена Цизальпийська Галія, але він самовільно вдерся до Істрії заради здобичі, використовуючи набіги істрійців на володіння Риму як привід. В оповіданні Тіта Лівія про цю війну дослідники бачать сліди відразу три традиції: одна з них, ймовірно, походила від самого Вульсона або його найближчого оточення, друга — від його політичних опонентів, третя — з «Анналів» Квінта Еннія, який міг використовувати дані двох інших традицій[7].
Через некомпетентне командування Авла Манлія і безпечність його солдатів істрійці змогли раптово напасти на римлян і навіть захопити їх табір. До Риму дійшли чутки про повну поразку Вульсона, так що Брута відправили йому на допомогу, а двоє народних трибунів, Гай Папірій Турд[de] і Авл Ліциній Нерва, зажадали, щоб розбитий консул прибув до Риму для звіту. Від необхідності зробити це Авла Манлія позбавило втручання третього трибуна — Квінта Елія, родича його старого колеги. Вульсон зміг перемогти істрійців і стабілізувати ситуацію ще до прибуття Марка Юнія[7].
Консули зазимовали в Аквілеї, а навесні, оскільки їх влада у провінції була продовжена у якості проконсулів[9], продовжили війну. У цей момент прибув новий консул Гай Клавдій Пульхр, Вульсон разом із колегою відмовилися передавати владу Пульхру з огляду на те, що останній не здійснив необхідних обрядів. Проконсули знову вдерлися до Істрії та обложили місто Несаттій, де знаходилися ватажки істрійців разом з їх царем Епулоном[en]. Але вони не встигли закінчити війну — Пульхр у Римі провів священні ритуали й повернувся до Істрії, де взяв командування у війні на себе і досяг остаточної перемоги. Подальша доля Авла Манлія Вульсона невідома[10][7].
- ↑ Digital Prosopography of the Roman Republic
- ↑ Manlius, 1928, s. 1149.
- ↑ Капітолійські фасти, 178 рік до н. е..
- ↑ Manlius 91, 1928, s. 1215—1216.
- ↑ Broughton, 1951, р. 345.
- ↑ Broughton, 1951, р. 361.
- ↑ а б в г Manlius 90, 1928, s. 1215.
- ↑ Broughton, 1951, р. 395.
- ↑ Broughton, 1951, р. 399.
- ↑ Тіт Лівій, XLI, 11.
- Robert Broughton. Magistrates of the Roman Republic : [англ.]. — New York, 1951. — Vol. I. — P. 600.
- Friedrich Münzer[de]. Manlius // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft : [нім.]. — 1928. — Bd. XIV, 1. — Kol. 1149—1153.
- Friedrich Münzer. Manlius 90 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft : [нім.]. — 1928. — Bd. XIV, 1. — Kol. 1214—1215.
- Friedrich Münzer. Manlius 91 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft : [нім.]. — 1928. — Bd. XIV, 1. — Kol. 1215—1216.
